* * *
«Как знать откуда берется людское сердце лукавое»
(3 книга Ездры)
Ты, знаешь - откуда тучи?
Ты знаешь - откуда дождь?
Волны откуда могучие,
И на реке дрожь?
Откуда роса, иней?
Откуда сыпучий песок?
Откуда вязкая глина,
И тоненький колосок?
Откуда берутся травы,
И белых ромашек гладь?..
А сердце - откуда лукавое? —
Тебе не дано знать.
* * *
Уносит пушинку течение,
Уносит за поворот;
Не придавай значение,
Не прерывай полет.
Все мы такие разные,
Для встреч рождены, разлук,
А уплывать обязано
Все, что ты видишь вокруг.
* * *
Я верил оттенкам рассвета,
Я верил обманной мечте,
И был я наказан за это, -
Надежда исчезла почти.
Изменчивы краски восхода,
Идет за удачей печаль.
Не навсегда холод
На сердце положит печать.
* * *
Даются слова и звуки,
И ты их бессменный паж,
Покуда с землей не в разлуке,
Пока в чернозем не упал.
И раненной биться птицей
Судьбою тебе дано
Покуда надежда гнездится.
Покуда совсем не темно.
* * *
Промелькнула снежинка —
У тропы не найдешь.
Руки ветру свяжи-ка,
Выбей холода нож.
В даль уходит надежда,
В зазвездную высь,
Опасение и нежность
Переплелись.
* * *
Я о чем-то заботился,
Что-то хотел,
Я блуждал среди потных
Желающих тел.
И чем дальше исток,
И тем больше печаль.
И на главный вопрос
Только дождь отвечал.
* * *
Ты уже не сумеешь вернуться,
Как вернуться не смогут дни;
Это тем, кто остался, грустно,
Потому что уйдут и они.
Только те, кто остался, плачут,
Кто ушел, тот не знает слез...
Ах! Какое заката пламя! 33
Ах! Какой притихший погост!
И река приутихла возле,
И тропы чуть заметен след...
Показались первые звезды,
Чем темнее, тем ярче их свет.
Прочитано 2949 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 4,5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
